MENU
Сайт находится в разработке

Дисциплінарне покарання не може бути підставою для відмови у побаченні із адвокатом

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6868/13-а категорія 2.1

4 грудня 2013 р.

м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Зайцевої Марини Олексіївни до Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) про визнання дій протиправними,

встановив:

[позиції сторін]

Зайцева Марина Олексіївна звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70), які виразились у недопущенні її 02.10.2013 року на побачення з Сусловим Мерабі Отаровичем. У обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що 30 вересня 2013 року, на підставі укладеного договору про надання правової допомоги з засудженим Сусловим М.О., вона звернулась із заявою на ім’я начальника Бердичівської виправної колонії №70 про надання побачення з клієнтом 02.10.2013 року. По прибутті 02.10.2013 року до відповідача у наданні побачення їй було відмовлено у зв’язку із поміщенням Суслова М.О. до одиночної камери. Позивач вважає, таку відмову незаконною, оскільки її право на побачення з засудженим, передбачено статтею 110 Кримінально- виконавчого кодексу України. На думку Зайцевої М.О., поміщення засудженого до одиночної камери не є перешкодою для зустрічей засудженого із адвокатом. Також зазначила, що побачення із Сусловим М.О. їй необхідно для надання правової допомоги з питань підготовки клієнта до касаційного розгляду його справи, тому відмова відповідача у наданні їй побачення з клієнтом не тільки порушує гарантії права Суслова М.О. на отримання юридичної допомоги, а й створює перешкоди для здійснення її професійної діяльності.

Позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, з мотивів викладених у позові. Надала заяву з проханням розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, на підставі доводів наведених у письмових запереченнях. Також представником відповідача подано до суду заяву з проханням розглядати справу в порядку письмового провадження.

Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши зібрані у справі докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

[факти]

Згідно із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 696, виданого головою Житомирської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 04.10.2012 року, на підставі рішення Житомирської обласної кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури № 43 від 13.09.2012 року, Зайцевій Марині Олексіївні надано право на зайняття адвокатською діяльністю.

26 червня 2013 року між позивачем та Сусловим Мерабі Отаровича укладено договір про надання правової допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що Суслов М.О. засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70).
30 вересня 2013 року позивач звернулася до начальника Бердичівської виправної колонії №70 із заявою про надання їй 02.10.2013 року короткострокового побачення з засудженим (клієнтом).

Відповідач 2 жовтня 2013 року відмовив у наданні такого побачення у зв’язку з тим, що засудженого поміщено до одиночної камери.

[аналіз правових норм]

Судом, вирішуючи спір по суті, враховано наступне:

Згідно із ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до статті 63 Конституції України, засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Статтею 1 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов’язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними. Згідно зі ст. 2 Кримінально-виконавчого кодексу України, кримінально-виконавче законодавство України складається з Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кримінально-виконавчого кодексу України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

У частині 2 статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України закріплено, що засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Частиною другою статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов’язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Так, частиною 1 статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, зокрема: зустрічатися з родичами та іншими особами; одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Відповідно до ч. З ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред’явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Згідно із пунктом 47 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту з питань виконання покарань від 25.12.2003 року № 275 (далі - Правила), дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов’язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.

Порядок надання побачення засуджених з адвокатом визначено у пункті 49 Правил, у якому вказано, що відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. На бажання засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці у кімнаті короткострокових побачень із забезпеченням їх безпеки. Засудженим до довічного позбавлення волі побачення надаються в кімнатах короткострокових побачень, які обладнані кабінками згідно з додатком 17 до цих Правил. Побачення надається адміністрацією установи при пред’явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, угоди або доручення юридичної особи, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.

Отже, норми Правил розрізняють поняття "побачення" та "побачення із адвокатом". 

Відповідно до частини 3 статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені зобов’язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення як переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців (ч. 1 ст. 132 Кримінально-виконавчого кодексу України).

[застосування до обставин справи]

Судом встановлено, що постановою начальника Бердичівської виправної колонії (№70) від 27 вересня 2013 року засудженого Суслова М.О. переведено в одиночну камеру строком на три місяці за невиконання законних вимог представників адміністрації, чим порушено пп. 23, 26, 29 Правил, ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України. Копія вказаної постанови та виписки з протоколу № 72 від 27.09.2013 року засідання дисциплінарної комісії наявні у матеріалах справи.

Частиною 11 статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.

Аналогічну заборону містить також абз.7 п. 88 Правил, згідно з яких під час тримання в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми. 

Із аналізу наведених норм права випливає, що під час тримання засудженого в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) йому забороняються побачення з родичами або іншими особами, але не побачення з адвокатом або інших фахівцем у галузі права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні побачення із засудженим, з підстав перебування останнього у одиночній камері, оскільки вказана заборона не розповсюджується на адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

Згідно із ч. З статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов’язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Захист прав в адміністративному судочинстві має бути ефективним. Це означає, що задовольняючи адміністративний позов суд повинен вжити всі заходи для поновлення порушеного права.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі шлях захисту порушеного права позивача, може бути вирішений лише через визнання відмови Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) в наданні Зайцевій Марині Олексіївні 02 жовтня 2013 року побачення із засудженим Сусловим Мерабі Отаровичем протиправною.

У зв’язку з наведеним та на підставі ст. 11 КАС України суд виходить за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, та визнає протиправною відмову відповідача в наданні Зайцевій Марині Олексіївні 02 жовтня 2013 року побачення із засудженим (клієнтом).

Разом з цим, суд відмовляє позивачу в задоволенні заявленої вимоги про визнання протиправними дій Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомисркій області (№70), які виразились у недопущенні її 02.10.2013 року на побачення з Сусловим Мерабі Отаровичем.

Керуючись ст.ст. 86, 158 -163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) в наданні Зайцевій Марині Олексіївні 02 жовтня 2013 року побачення із засудженим Сусловим Мерабі Отаровичем.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Житомирський апеляційний адміністративний суд

 

УХВАЛА

іменем України

"08" травня 2014 р.            

Справа № 806/6868/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф., Хаюка С.М.,

при секретарі  Степанській А.В.,

за участю позивачки,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (70) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2013 р. у справі за позовом Зайцевої Марини Олексіївни до Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (70) про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

[позиції сторін]

Зайцева М.О. звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70), які виразились у недопущенні її 02.10.2013 року на побачення з Сусловим М.О.

Позов обґрунтовано тим, що 30 вересня 2013 року, на підставі укладеного договору про надання правової допомоги з засудженим Сусловим М.О., вона звернулась із заявою на ім’я начальника Бердичівської виправної колонії №70 про надання побачення з клієнтом

02.10.2013   року. По прибутті 02.10.2013 року до відповідача у наданні побачення їй було відмовлено у зв’язку із поміщенням Суслова М.О. до одиночної камери. Позивач вважає, таку відмову незаконною, оскільки її право на побачення з засудженим, передбачено статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) в наданні Зайцевій М.О. 02 жовтня 2013 року побачення із засудженим Сусловим М.О.

У решті позовних вимог відмовлено.

 

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права та неповне з’ясування обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

[факти]

Встановлено, що Зайцева М.О., відповідно до свідоцтва від 13.09.2012 року № 696, надано право на зайняття адвокатською діяльністю.

Позивачем із засудженим Сусловим М.О., що відбуває кримінальне покарання в Бердичівській виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70), 26.06.2013 року укладено договір про надання правової допомоги .

30.09.2013  року позивач звернувся до начальника Бердичівської виправної колонії №70 із заявою про надання короткострокового побачення з засудженим (клієнтом), в наданні якого було відмовлено у зв’язку з тим, що засудженого поміщено до одиночної камери.

Задовольняючи позов частково суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні побачення із засудженим, з підстав перебування останнього у одиночній камері, оскільки вказана заборона не розповсюджується на адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

[аналіз правових норм]

Відповідно до статті 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно зі ст.2 Кримінально-виконавчого кодексу України, кримінально-виконавче законодавство України складається з Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другою статті 151 Кримінально-виконавчого Кодексу України встановлено, що засуджені до довічного позбавлення волі, поширюються права і обов’язки засуджених до позбавлення волі, передбачені ст.107 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, у тому числі, одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Частиною третьою статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що

 

для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред’явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Відповідно до положень пункту 47 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року №275 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за №1277/8598, дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.

[застосування до обставин справи]

Встановлено, що постановою начальника Бердичівської виправної колонії (№70) від 27 вересня 2013 року засудженого Суслова М.О. переведено в одиночну камеру строком на три місяці за невиконання законних вимог представників адміністрації, чим порушено пп.23, 26, 29 Правил, ст.107 Кримінально-виконавчого кодексу України. Копія вказаної постанови та виписки з протоколу №72 від 27.09.2013 року засідання дисциплінарної комісії наявні у матеріалах справи.

Частиною 11 статті 134 КВК України встановлено, що під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей,користування настільними іграми.

Аналогічну заборону містить також абз.7 п. 88 Правил, згідно якого під час тримання в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.

Однак, норми Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань розрізняють поняття "побачення" та "побачення із адвокатом". Зокрема, п. 49 вказаних Правил визначено, що побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України , не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою. Інших обмежень надання таких побачень, вказана норма не містить.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні побачення із засудженим, з підстав перебування останнього в одиночній камері, оскільки вказана заборона не розповсюджується на адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195. 196. 198. 200. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

 

 

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (70) залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 
коментарі: 0     
Для того чтоб оставлять комментарии, вам нужно зарегистрироваться и/или войти под своим паролем
поширити інформацію