MENU
Сайт находится в разработке

Під час відбування дисциплінарного покарання у карцері засуджений має право на побачення із захисником

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6337/13-а категорія 2.1

19 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В.,
при секретарі - Пав люк В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Зайцевої Марини Олексіївни до першого заступника начальника Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) підполковника внутрішньої служби Васильєва Івана Валентиновича про визнання дій незаконними,-

встановив:

Зайцева Марина Олексіївна звернулася до суду з позовом у якому просила визнати незаконною відмову першого заступника начальника Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) підполковника внутрішньої служби Васильєва Івана Валентиновича в наданні їй 02.09.2013 року побачення із засудженим Сусловим М. О., а також просила визнати незаконною відмову в наданні негайної відповіді на її заяву від 02.09.2013 року про надання побачення із засудженим. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі укладеного договору про надання правової допомоги з засудженим Сусловим М.О., звернулась із заявою на ім’я начальника Бердичівської виправної колонії №70 про надання побачення з клієнтом. У відповідь, першим заступником начальника Бердичівської виправної колонії №70 Васильєвим І.В., в усній формі було відмовлено у побаченні в зв’язку із застосуванням до Суслова М.О. дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення в карцер з 31.08.2013 року на 15 діб. Позивач стверджує, що відповідачем протиправно обмежено її право на побачення з засудженим, надане статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю і просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити, пояснивши, до Суслова Мерабі Отаровича по факту протиправної поведінки за неодноразове порушення розпорядку, було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення в карцер. Зайцевій М.О. було відмовлено у побаченні, оскільки Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2003 року №275 передбачено, що під час тримання в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засудженим забороняється побачення та виключень і розмежувань для адвоката з метою робочої зустрічі не зазначено.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що Зайцева М.О. є захисником засудженого Суслова Мераба Отаровича відповідно до договору про надання юридичної допомоги від 26.06.2013 р. (а.с. 6).
2 вересня 2013 року позивач звернулася до начальника Бердичівської виправної колонії №70 Оберемко В.Б. із заявою про надання короткострокового побачення з засудженим (клієнтом) Сусловим М.О. (а.с. 21).
До заяви позивачем додано договір про надання юридичної допомоги від 26.06.2013 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 7), квитанцію про сплату державного мита.
У зв’язку з тим, що засудженого Суслова М.О. за порушення правил поведінки було поміщено у карцер з 31.08.2013 року на 15 діб, першим заступником начальника Бердичівської виправної колонії № 70 Васильєвим Іваном Валентиновичем в усній формі позивачу відмовлено у наданні побачення з підзахисним.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України) та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2003 року №275.
Положеннями частин 3 та 7 статті 110 КВК України, для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред’явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.
Порядок надання побачень і телефонних розмов визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Отже, Кримінально-виконавчим кодексом України передбачено, що конкретні умови надання побачень мають визначатися нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України.
На виконання вказаних положень, наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за № 1277/8598 затверджені Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила).
Відповідно до п. 49 Правил, адміністрація установи при пред’явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, угоди або доручення юридичної особи, а також документів, що посвідчують їх особу надає побачення з засудженим. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.
Вирішуючи питання правомірності дій відповідача щодо відмови у наданні побаченні позивачу з підзахисним, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 132 Кримінально-виконавчого кодексу України, адміністрація колонії має праве застосувати до засудженого стягнення, крім інших, у вигляді поміщення в карцер строком де п’ятнадцяти діб за порушення встановленого порядку відбування покарання.
Частиною 11 статті 134 КВК України встановлено, що під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засуджений забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.
Аналогічну заборону містить також абз.7 п. 88 Правил, згідно якого під час тримання в ДІЗО карцері або ПКТ (ОК) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчуванні і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користуванні настільними іграми.
Виходячи з даних норм, застосування стягнення здійснюється з метою дотриманню засудженими порядку відбування покарання.
Судом встановлено, що постановою начальника Бердичівської виправної колонії (№70) від 31.08.2013 року засудженого Суслова М.О. поміщено в карцер строком на 15 діб з; неодноразове грубе порушення правил поведінки засуджених та підбурення інших засуджений до вчинення протиправних дій, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 25-36).
Враховуючи викладене та те, що ст. 134 КВК України та п. 88 Правил заборонено будь-які побачення з засудженим до якого застосовано стягнення у вигляді тримання у карцері, відповідачем не порушено вимог кримінально-виконавчого законодавства України щодо побачення засудженого з адвокатом, а відтак, суд дійшов висновку про те, що дії першого заступника начальника Бердичівської виправної колонії №70 підполковника внутрішньої служби Васильєва Івана Валентиновича щодо відмови у наданні 02.09.2013 року позивачу побачення із засудженим Сусловим М.О. є правомірними.
Щодо ненадання відповідачем негайної відповіді на заяву Зайцевої М.О. від 02.09.2013 року про надання побачення з засудженим.
Згідно з наданими поясненнями сторін у судовому засіданні, позивач отримала як усну відмову у наданні побачення з засудженим Сусловим М.О., так і на її заяві (а.с. 21) вчинено відповідний запис про причини відмови, що відповідає положенню абз. 4 п. 46 Правил, згідно якого у разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться примітка про причини відмови.
Таким чином, матеріалами справи та наданими поясненнями сторін в судовому засіданні не підтверджується порушення прав Зайцевої М.О. щодо ненадання відповідачем відповіді на її заяву.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Натомість, доводи, викладені позивачем в позовній заяві не знайшли свого належного підтвердження, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94,158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

у задоволенні позовних вимог Зайцевої Марини Олексіївни відмовити.

Постанова суду може бути Оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Головуючий суддя
С.В. Черноліхов

Житомирський апеляційний адміністративний суд

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 е-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В. Суддя-доповідачЮдемчук Є.В.

ПОСТАНОВА іменем України

"04" грудня 2013 р. Справа № 806/6337/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.
судців: Бучик А.Ю.
Майора Г.І.,
при секретарі Самченко В.М.,
за участю позивача Зайцевої М.О., за участю відповідача Васильєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Зайцевої Марини Олексіївни на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" вересня 2013 р. у справі за позовом Зайцевої Марини Олексіївни до Першого заступника начальника Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) підполковника внутрішньої служби Васильєва Івана Валентиновича про визнання дій незаконними ,

Встановив:

У вересні 2013 року Зайцева М.О. звернулася до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати незаконною відмову відповідача в наданні їй 02.09.2013 року побачення із засудженим Сусловим М.О. Крім того, просила визнати незаконною відмову в наданні негайної відповіді на її заяву від 02.09.2013 року про надання побачення із засудженим.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання незаконною відмову відповідача в наданні їй 02.09.2013 року побачення із засудженим Сусловим М.О. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення відповідачем як суб’єктом владних повноважень прав та законних інтересів засудженого Суслова М.О., а також її прав як захисника останнього.
Розглянувши доводи апеляційної скарги в межах визначених ст. 195 КАС України, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Зайцевій М.О., відповідно до свідоцтва від 13.09.2012 року № 696, надано право на зайняття адвокатською діяльністю.
Позивачем із засудженим Сусловим М.О., що відбуває кримінальне покарання в Бердичівській виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70), 26.06.2013 року укладено договір про надання правової допомоги.
2 вересня 2013 року позивач звернувся до начальника Бердичівської виправної колонії №70 із заявою про надання короткострокового побачення з засудженим (клієнтом), в наданні якого було відмовлено у зв’язку з тим. що засудженого поміщено у карцер.
Перевіряючи правомірність вказаного рішення на відповідність вимогам ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно зі ст. 2 Кримінально-виконавчого кодексу України, кримінально-виконавче законодавство України складається з Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною другою статті 151 Кримінально-виконавчого Кодексу України встановлено, що засуджені до довічного позбавлення волі, поширюються права і обов’язки засуджених до позбавлення волі, передбачені ст. 107 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, у тому числі, одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Частиною третьою статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред’явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.
Відповідно до положень пункту 47 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року №275 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за №1277/8598, дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.
Згідно ст. 132 Кримінально-виконавчого кодексу України, адміністрація колонії має право застосувати до засудженого стягнення, крім інших, у вигляді поміщення в карцер строком до п’ятнадцяти діб за порушення встановленого порядку відбування покарання.

Судом встановлено, що постановою начальника Бердичівської виправної колонії (№70) від 31.08.2013 року засудженого Суслова М.О. поміщено в карцер строком на 15 діб за неодноразове грубе порушення правил поведінки засуджених та підбурення інших засуджених до вчинення протиправних дій, що підтверджується матеріалами справи.
Частиною 11 статті 134 КВК України встановлено, що під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.
Аналогічну заборону містить також абз.7 п. 88 Правил, згідно якого під час тримання в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.
Однак, норми Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань розрізняють поняття "побачення" та " побачення із адвокатом". Зокрема, п. 49 вказаних Правил визначено, що побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України , не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою. Інших, будь - яких обмежень, вказана норма не містить.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні побачення із засудженим, з підстав перебування останнього у карцері, оскільки вказана заборона не розповсюджується на адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.
Крім того, порушення прав засудженого Суслова М.О., встановлено перевіркою прокуратури, на яку законом покладено обов’язок здійснювати нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань ( а.с. 12),

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми права, в зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п.1, п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Зайцевої Марини Олексіївни задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" вересня 2013 р. - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Зайцевої Марини Олексіївни задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову першого заступника начальника Бердичівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) підполковника внутрішньої служби Васильєва Івана Валентиновича в наданні Зайцевій Марині Олексіївні 02 вересня 2013 року побачення із засудженим Сусловим Мерабі Отаровичем.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

коментарі: 0     
Для того чтоб оставлять комментарии, вам нужно зарегистрироваться и/или войти под своим паролем
поширити інформацію