Заборона висвітлювання одностатевих стосунків у дитячих книгах як порушення свободи вираження поглядів та дискримінація за змістом висловлювань: Підхід Великої Палати ЄСПЛ у справі Macatė v. Lithuania
У справі Macatė v. Lithuania Велика Палата ЄСПЛ прийняла рішення про відповідність статті 10 Конвенції обмеження розповсюдження збірки казок для дітей, в якій містилися описи одностатевих відносин поряд із сімейними відносинами між особами різної статті. Частина суддів виклала окрему частково розбіжну думку, де зазначила, що рішення Великої Палати є недостатнім для захисту свободи вираження поглядів щодо висловлювань про одностатеві відносини, й не лише особа, але й сам зміст її думок та висловлювань має підпадати під захист від дискримінації.
Факти
Справа стосується збірки з шести казок, написаних Заявницею, дві з яких зображують шлюб між особами однієї статі. Після публікації розповсюдження книги було тимчасово призупинено, а згодом відновлено після того, як книжку помітили застереженням про те, що її зміст може бути шкідливим для дітей віком до 14 років (§ 1 Рішення). Заявниця померла після подання цієї заяви, але її мати висловила бажання продовжити провадження замість Заявниці й Уряд не подав жодних заперечень проти цього (§ 133 Рішення).
Заявниця, яка була відкрито гомосексуальною, була професійнною письменницею і спеціалісткою з дитячої літератури протягом більше ніж 15 років (§ 12, 19 Рішення). Наприкінці 2012 року Державний університет подав заявку на отримання фінансування від Міністерства культури на видання книги – збірки оригінальних казок для дітей молодшого шкільного віку, написаної Заявницею. У заявці на фінансування було зазначено, що казки будуть засновані на традиційних казкових мотивах, але зображатимуть представників різних маргінальних груп, щоб навчити дітей сприймати тих, хто виглядає або живе по-іншому (§ 13 Рішення). Після успішного підписання контракту, було опубліковано 140 копій збірки Заявника та розповсюдженно громадськими бібліотеками Литви (§ 14 Рішення). Згодом було опубліковано ще 500 копій книги (§ 18 Рішення).
Збірка містила 6 казок щодо різних маргіналізованих груп населення, дві з яких стосувалися сімейних стосунків між особами різної статі, інші чотири містили сюжетні лінії кохання між чоловіком та жінкою (§ 15 Рішення). Перша розповідь висвітлювала романтичні відносини між принцом та чорношкірим кравцем як прояв свободи вибору (§ 16 Рішення), а друга – про принцесу, яка відкинула численних залицяльників чоловічої статі і проклинала їх, перетворюючи на солов'їв, а згодом взяла шлюб із подругою дитинства, донькою шевця (§ 17 Рішення).
Публікація книги викликала широкий резонанс та дискусії в Литві, що проявилися через скарги приватних осіб до Уряду, що книга «заохочувала збочення» (§ 20 Рішення) та звернення членів Сейму (Литовського Парламенту) до ректора університету з проханням пояснити політику закладу щодо виховання дітей та висловлення ними здивування, що збірка отримала фінансування на публікацію від Міністерства культури (§ 21 Рішення). Ректор наказав видавництву університету призупинити розповсюдження книги й усі досі нерозповсюджені та непродані примірники в магазинах були повернуті на зберігання в університет (§ 22 Рішення). Згодом представництво університету назвало оскаржувані казки шкідливими та такими, що становлять «примітивну та упереджену пропаганду гомосексуалізму» (§ 26 Рішення).
У квітні 2014 року Інспекція журналістської етики представила свої висновки Міністерству культури, що дві казки, які зображують одностатеві пари, містять шкідливу для неповнолітніх інформацію, що суперечить Закону про захист неповнолітніх від негативних наслідків публічної інформації (далі – Закон) й суперечить конституційному визначенні шлюбу як союзу чоловіка та жінки, зазначивши, що «у час, позначений магічно-символічним мисленням і яскравою уявою, впровадженням основ етично-моральних цінностей, сприйняттям і знанням власної статі, сприйняттям і розумінням гендерних відмінностей, казки, які зображують стосунки між одностатевими парами, як нормальні та самоочевидні, шкодять крихкому світосприйняттю дитини, що зароджується, і є надмірно агресивними, вказівним та маніпулятивними» (§ 23 Рішення). Інспекція продовжила, що книга не має бути повністю забороненою до розповсюдження, проте повинна містити маркування з чітко видним застереженням, що викладена у збірці інформація може негативно вплинути на осіб віком до 14 років (§ 23 Рішення).
У жовтні 2014 року Університет зв’язався з шістдесятьма шістьма публічними бібліотеками, до яких були доставлені примірники книги, і попросив їх позначити кожен примірник попереджувальною етикеткою про те, що він містить інформацію, яка може бути шкідливою для дітей віком до 14 років. Кілька бібліотек вирішили не маркувати книги етикетками, зокрема, й найбільша бібліотека Литви (§ 29 Рішення). З травня по листопад 2014 року книга була доступна безкоштовно на сайті Литовського центру прав людини, а у грудні 2014 року кілька неурядових організацій видали друге видання накладом 600 примірників, яке поширювалося в книгарнях і бібліотеках без будь-яких попереджувальних етикеток та із наклейкою із зображенням веселкового прапора (§ 30 Рішення).
25 березня 2015 року ректор університету зобов’язав видавництво відновити поширення збірки згідно з рекомендаціями Інспекції й ще не розповсюджені примірники мали бути позначені попереджувальними написами про те, що книга містить інформацію, яка може бути шкідливою для дітей віком до 14 років (§ 31 Рішення).
У жовтні 2014 року Заявниця подала цивільний позов проти Університету зі скаргою на рішення призупинити розповсюдження книги, а згодом - позначити її попереджувальними етикетками (§ 33 Рішення). Університет заперечував, що його дії будь-яким чином були мотивовані дискримінацією й оскаржувані заходи були вжиті через можливу шкоду книги для дітей (§ 33 Рішення).
16 квітня 2015 року районний суд Вільнюса відхилив позов, рішення було залишено без змін регіональним судом (§ 40 Рішення). Верховний Суд скасував рішення судів нижчих інстанцій і направив справу на новий розгляд, вказавши, що суди не вивчили, чи справді книга пропагувала інше розуміння шлюбу та створення сім’ї, ніж те, що було закріплено в Конституції та Цивільному кодексі, чи вона просто намагалася заохотити толерантність до осіб іншої сексуальної орієнтації (§ 41 Рішення).
Під час нового судового розгляду Заявниця наголошувала на тому, що хоча текст статті 4 § 2 (16) Закону здавався нейтральним, на практиці він використовувався виключно з метою обмеження свободи вираження поглядів гомосексуальних осіб, тому це становило непряму дискримінацію (§ 45 Рішення). Проте її заяви були відхилені судами усіх трьох інстанцій (§ 50-59 Рішення).
Національне право
Перша редакція Закону не містила жодних положень, пов’язаних із зображенням гомосексуалізму чи одностатевих стосунків, або положень, що стосуються поняття сім’ї чи сімейних цінностей, проте серед категорій шкідливої для розвитку неповнолітніх інформації була інформація еротичного характеру, яка, серед іншого, заохочувала сексуальне бажання або зображувала статевий акт (§ 68 Рішення). Після численних парламентських дискусій та громадських обговорень (§ 69-77 Рішення) фінальна законодавча пропозиція до розділу 4 § 2 (14) посилалася на інформацію, яка «заохочує сексуальний примус та експлуатацію неповнолітніх або сексуальні стосунки між неповнолітніми», а до розділу 4 § 2 (16) – на інформацію, яка «виражає зневагу до сімейних цінностей [або] заохочує інші поняття шлюбу та створення сім’ї від закріпленого в Конституції та Цивільному кодексі» (§ 78 Рішення). Чинне на момент розгляду скарги Судом положення Закону містило, серед іншого, такі категорії шкідливої для неповнолітніх інформації як «4) та, що носить еротичний характер;.. 14) що заохочує до статевого примусу та експлуатації неповнолітніх, до статевих стосунків між неповнолітніми; 15) що спонукає до статевих стосунків; 16) що виражає зневагу до сімейних цінностей, [або] заохочує інше уявлення про шлюб і створення сім'ї, ніж закріплене в Конституції та Цивільному кодексі» (§ 82 Рішення).
У рішенні від 11 січня 2019 року Конституційний суд Литви зазначив, що «на відміну від конституційного поняття шлюбу, конституційне поняття сім'ї, крім усього іншого, є гендерно нейтральним. Згідно зі статтею 38 §§ 1 і 2 Конституції, яка тлумачиться разом із принципом рівності осіб і забороною дискримінації, як це встановлено статтею 29 Конституції, Конституція захищає та боронить всі сім’ї, які відповідають конституційній концепції сім'ї, яка базується на змістовних, постійних або тривалих відносин між членами сім'ї, тобто взаємного розуміння та відповідальності, емоційної прихильності, допомоги та подібних зв'язків, а також на добровільному рішенні взяти на себе певні права та обов'язки» (§ 99 Рішення).
Міжнародне право
ПАРЄ у Резолюції 2417 (2022) про боротьбу зі зростанням ненависті до ЛГБТІ в Європі закликає «всі держави-члени забезпечити, щоб діти отримували об’єктивну, не стигматизуючу інформацію щодо сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та статевих характеристик...проводити широкі кампанії з підвищення обізнаності громадськості, щоб протидіяти оманливим або неправдивим наративам, покращити розуміння ситуації та прав ЛГБТІ та активно сприяти їх рівності...» (§ 106 Рішення).
Венеціанська комісія ухвалила висновок, де звернулася до твердження Керівного комітету Ради Європи з прав людини про те, що органи влади «мають позитивне зобов’язання вживати ефективних заходів для захисту та забезпечення поваги до лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерів, які бажають... виразити себе, навіть якщо їхні погляди непопулярні або не поділяються більшістю населення» (§ 108 Рішення). Європейська комісія проти расизму та нетерпимості у своїй п’ятій доповіді щодо Литви рекомендувала внести зміни до Закону щоб забезпечити відсутність перешкоджання підвищенню обізнаності щодо питань ЛГБТІ та діяльності з пропаганди толерантності (§ 109 Рішення).
Європейського парламент у Резолюціх про порушення законодавства ЄС і прав ЛГБТІ громадян в Угорщині внаслідок законодавчих змін, прийнятих парламентом, зазначив, що «раніше вже засуджував зловживання законами про інформацію, доступну для неповнолітніх, особливо у сфері освіти та ЗМІ, з метою цензури контенту та матеріалів, пов’язаних із ЛГБТІ, зокрема в Литві та Латвії» (§ 114 Рішення). Комітет ООН з прав людини у Заключних зауваженнях у четвертій періодичній доповіді щодо Литви вказав, що «…слід активізувати свої зусилля щодо усунення дискримінації в законі та на практиці щодо осіб на основі їх сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності, забезпечити, щоб законодавство не тлумачилось і не застосовувалося дискримінаційним чином щодо лесбіянок, геїв, бісексуалів, трансгендерних та інтерсексуальних осіб і утримуватися від ухвалення будь-якого законодавства, яке б перешкоджало повній реалізації їхніх прав...» (§ 121 Рішення).
Велика Палата ЄСПЛ також звернулася до аналізу практики судів інших юрисдикцій. Зокрема, окружний суд США округу Північний Техас у справі Sund v. City of Wichita Falls визнав неконституційною резолюцію місцевої влади, яка дозволяла будь-якій групі з принаймні 300 дорослих власників бібліотечного квитка подати петицію з вимогою вилучити певну книгу з дитячого відділу та помістити її у відділ для дорослих, яка була прийнята на хвилі громадського спротиву проти двох книг, призначених для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, які зображують сім’ї з батьками однієї статі. Окружний суд США дійшов висновку, що резолюція становить «неприпустиму дискримінацію за змістом і поглядами…не було жодного інтересу, не кажучи вже про переконливий інтерес, в обмеженні доступу до повністю захищених бібліотечних книг виключно на підставі незгоди більшості з їхнім змістом» (§ 130 Рішення).
Позиція Заявниці
Заявниця скаржилася, що заходи, застосовані щодо книги, порушили статтю 10 Конвенції окремо та в поєднанні зі статтею 14 (§ 14 Рішення).
Заявниця стверджувала, що а) книга була вираженням її особистого та професійного досвіду й збірка мала на меті заохотити дітей молодшого віку бути більш толерантними до різних груп меншин, включаючи людей різного етнічного походження, фізичних можливостей та сексуальної орієнтації (§ 143 Рішення); б) стосунки між одностатевими парами були описані так само, як стосунки між різностатевими парами, які зазвичай зображувалися в казках, без будь-якого змісту примусу, насильства або порнографічного характеру (§ 144 Рішення); в) висновок Інспекції було складено без консультації з експертами та без надання Заявниці можливості прокоментувати погляди Інспекції (§ 147 Рішення); г) позначення книги попереджувальними етикетками було прямим нападом на честь і гідність Заявниці, оскільки вона сама була гомосексуалісткою (§ 148 Рішення); ґ) положення Закону саме по собі сприяє несправедливому та дискримінаційному поводженню та обмеженню свободи вираження поглядів ЛГБТІ та одностатевих пар у Литві й, хоча його текст не містив жодних явних посилань на сексуальну орієнтацію, телеологічний, історичний та системний аналіз показує, що він був спрямований на обмеження інформації про ЛГБТІ людей та одностатеві стосунки (§ 149 Рішення); д) що розділ 4 § 2 (16) застосовувався лише для обмеження інформації про ЛГБТІ осіб та одностатеві стосунки (§ 150 Рішення); е) інформацію про гомосексуальність або одностатеві стосунки не можна вважати такою, що має негативний вплив на дітей або такою, що є несумісною з панівною концепцією сім’ї, а навпаки - важливою для належного функціонування демократії та просування цінностей рівності, різноманітності та плюралізму (§ 151 Рішення); є) у книзі не було вмісту, невідповідного для дітей, в ній не надто явно зображено сексуальне бажання, а цитовані національними судами уривки двох казок не містили наготи, еротики чи сексуального насильства (§ 153 Рішення); ж) Закон містив інші положення, спрямовані на обмеження інформації сексуального характеру (§ 154 Рішення).
Позиція Уряду
Уряд зазначив, що а) Заявниця не зазнала значної шкоди, оскільки оскаржувані заходи не перешкоджали їй поширювати свої ідеї чи брати участь у публічних дебатах (§ 136 Рішення); б) справа стосувалася одного вузького питання щодо віку, з якого дітям слід рекомендувати читати книгу Заявниці й рішення з цього питання слід залишити на свободу розсуду держави і її слід вважати широким (§ 155 Рішення); в) книга вийшла без будь-яких перешкод і обмежень та ніколи не була повністю вилучена з розповсюдження (§ 156 Рішення); г) захід призупинення розповсюдження був рекомендаційним й Університет прийняв його за власною ініціативою (§ 157 Рішення); ґ) ця справа не повинна стати абстрактною оцінкою сумісності статті 4 § 2 (16) Закону із Конвенцією, навіть якщо визнати, що на момент початку національного судового розгляду це положення могло вважатися «дискримінаційним» (§ 159 Рішення); д) деякі з аргументів, наданих Інспекцією та судами нижчих інстанцій, демонструють певне «дискримінаційне ставлення» до одностатевих сімей, однак ці «прикрі недоліки» були виправлені вищими судами, зокрема, Вільнюський регіональний суд не засновував своє рішення на статті 4 § 2 (16) Закону і не посилався на концепцію сім’ї, оскільки на той час Конституційний суд вже встановив, що конституційна концепція сім’ї є нейтральною з точки зору статі (§ 160 Рішення); е) у формі, в якій ці стосунки були представленіу збірці, було занадто багато деталей плотського кохання щоб бути придатним для дев’ятирічних і десятирічних дітей, адже традиційні казки не містять жодних елементів сексуального бажання, тоді як казка про принцесу та дочку швеця відходить від цієї традиції та містить уривок про двох молодих жінок, які сплять в обіймах одна одної у ніч після їхнього весілля, а слова «перша ніч» зазвичай розуміються як перша ніч після весілля, коли пари мали статеві стосунки (§ 161 Рішення); є) казки Заявниці можна розглядати як припущення про те, що справжнє кохання може бути лише між особами однієї статі, тоді як різностатеві пари мають лише дві цілі – мати дітей і успадкувати багатство (§ 162 Рішення); ж) різні внутрішні правові та соціальні події продемонстрували, що литовське суспільство стало більш толерантним до одностатевих стосунків (§ 164 Рішення).
Позиція Великої Палати
Велика Палата зазначила, що сторони не погоджувалися щодо мети, яку переслідували оскаржувані заходи: Заявниця стверджувала, що ці заходи були спрямовані на те, щоб запобігти позитивному зображенню одностатевих стосунків у дітей, а Уряд вказував, що обмеження не були пов’язані з сексуальною орієнтацією героїв двох казок (§ 187 Рішення). Тому Велика Палата вирішила визначити мету втручання та чи була вона законною (§ 188 Рішення).
Уряд стверджував, що оскаржувані заходи переслідували подвійну мету: захистити дітей від контенту, який був надто відверто сексуальним і від контенту, який «пропагував» одностатеві стосунки, представляючи їх вищими за різностатеві стосунки «ображаючи», «принижуючи» або «применшуючи» останні (§ 189 Рішення). Велика Палата зазначила, що не може зрозуміти, як згаданий уривок можна вважати відверто сексуальним (§ 190 Рішення). Щодо вивищення одностатевих стосунків над різностатевими Велика Палата зазначила, що Вільнюський регіональний суд не надав належних підстав для обґрунтування того, що казки «заохочують» або «сприяють» одним типам стосунків за рахунок інших, скоріше вони зображають прагнення сприяти прийняттю різних типів сімей (§ 194 Рішення).
Велика Палата вказала, що законодавча історія розділу 4 § 2 (16) Закону показує, що, незважаючи на відсутність явних посилань на сексуальну орієнтацію в цьому положенні, основним законодавчим наміром було обмежити інформацію про одностатеві стосунки й різноманітні документи свідчать про те, що вищезгадана поправка до Закону викликала значну негативну реакцію на міжнародній арені (§ 195-196 Рішення). З підготовчих документів і парламентських дебатів зрозуміло, що основною причиною вилучення прямого посилання на гомосексуальні чи бісексуальні стосунки було бажання уникнути міжнародної критики, і що головною турботою багатьох членів Сейму було знайти спосіб включити до Закону положення, яке мало б такий самий ефект, але б було сформульоване з меншою очевидністю (§ 196 Рішення). Тому Велика Палата встановила, що, поза сумнівом, передбачуваною метою статті 4 § 2 (16) Закону було обмежувати доступ дітей до контенту, який представляв одностатеві стосунки як по суті еквівалентні стосункам різної статі й, попри важливість рішення Конституційного суду для захисту ЛГБТІ осіб та їхніх сімей у Литві, воно не мало впливу на справу Заявниці (§ 198-200 Рішення).
Суд вже постановлював раніше, що законодавча заборона «пропаганди гомосексуалізму або нетрадиційних сексуальних стосунків» серед неповнолітніх не служить просуванню законних цілей захисту моралі, здоров’я чи прав інших осіб, і що через прийняття таких законів органи влади посилюють стигматизацію та упередження та заохочують гомофобію, що несумісне з поняттями рівності, плюралізму та толерантності, притаманними демократичному суспільству (§ 202 Рішення). Велика Палата підкреслила, що ця справа є першою, в якій Суду було запропоновано оцінити обмеження, накладені на літературу про одностатеві стосунки, яка спрямована безпосередньо на дітей і написана стилем і мовою, легко доступними для них (§ 203 Рішення).
Велика Палата зазначила, що в деяких випадках національні органи влади мають виправдану мету для обмеження доступу дітей до публікацій, які містять «заохочення займатися шкідливими для них передчасними діями або навіть вчиняти певні кримінальні злочини», або які висували серйозні та упереджені звинувачення проти сексуальних меншин, що є мовою ненависті; так само як і різні обмеження реклами, спрямованої на дітей, можуть бути виправданими з огляду на вразливість дітей як споживачів (§ 208 Рішення). Водночас, Суд систематично відмовлявся схвалювати політику та рішення, які втілювали упереджене ставлення гетеросексуальної більшості до гомосексуальної меншин і вже неодноразово постановляв, що в його розпорядженні немає наукових доказів чи соціологічних даних, які б свідчили про те, що проста згадка про гомосексуалізм або відкриті публічні дебати щодо соціального статусу сексуальних меншин негативно вплинуть на дітей (§ 209-210 Рішення). Велика Палата звернулася до практики судів інших юрисдикції, яка теж стверджувала, що національні органи влади не можуть ігнорувати соціальні реалії та існування різних типів стосунків у суспільствах, у яких живуть діти, і сам факт того, що деякі люди можуть вважати певні типи сімей або стосунків неприйнятними або аморальними, не може виправдати заборону дітям дізнаватися про них (§ 213 Рішення).
Велика Палата дійшла висновку, що Заявниця у своїх творах зображувала одностатеві відносини як еквівалентні стосункам між особами різної статі, що виховує «повагу та прийняття всіх членів певного суспільства в цьому фундаментальному аспекті їхнього життя» (§ 214 Рішення). Велика Палата підкреслила, що Суд твердо дотримується думки, що заходи, які обмежують доступ дітей до інформації про одностатеві стосунки виключно на основі сексуальної орієнтації, мають ширші соціальні наслідки, адже вони демонструють, що влада віддає перевагу одним типам стосунків і сімей над іншими, тим самим сприяючи подальшій стигматизації останніх (§ 215 Рішення).
Суд дійшов висновку, що вжиті щодо книги Заявниці заходи мали на меті обмежити доступ дітей до інформації, яка описує одностатеві стосунки як по суті еквівалентні різностатевим стосункам, позначаючи таку інформацію як шкідливу й не переслідували законної мети згідно зі статтею 10 § 2 Конвенції, тому мало місце порушення свободи вираження поглядів Заявниці (§ 217-218 Рішення). Суд вирішив не здійснювати аналіз стверджуваного порушення заборони дискримінації у поєднанні зі статтею 10 Конвенції, вказавши, що «враховуючи те, що оскаржувані заходи були в основному спрямовані на зміст висловлювання, а не на саму авторку, це центральне питання було достатньо враховано в наведеній вище оцінці, що призвело до висновку про порушення …в цій справі лише на усному слуханні представник Заявниці навів аргумент про те, що стаття 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 10 застосовується до дискримінації, спрямованої на зміст повідомлення, чим на дискримінацію за будь-якою особистісною характеристикою авторки… Суд залишає питання про прийнятність та/або суть такої скарги за статтею 14 для розгляду у відповідній майбутній справі…» (§ 221 Рішення).
Окрема частково розбіжна думка суддів Yudkivska, Lubarda, Guerra Martins та Zünd, до яких приєднався суддя Kūris
Судді підтримали позицію Великої Палати у визнанні порушення свободи вираження поглядів Заявниці, проте не погодилися з відмовою проаналізувати порушення заборони дискримінації щодо змісту висловлювань, а не стосовно особистості Заявниці, що до цього часу не було розвинуто в прецедентній практиці Суду (§ 1-2 Окремої думки). Судді зазначили, що було б штучно припускати, що обмеження вираження про-ЛГБТІ поглядів ґрунтується на чомусь іншому, ніж на упередженому ставленні до ЛГБТІ спільноти як групи й дискримінаційний намір і мету таких заходів неможливо приховати, а їхній неминучий результат полягає в подальшій стигматизації та соціальному відчуженні сексуальних меншин (§ 12 Окремої думки).
Судді підкреслили, що «немає підстав сумніватися, що литовська влада застосувала б такі ж обмеження до подібної книги, написаної гетеросексуальним автором. Навіть якщо суб’єктивний вплив таких обмежень на людину, яка є гомосексуалістом, більший, ніж на людину, яка є гетеросексуалістом, ключовим питанням у цьому випадку є зміст заходів… ця справа надала Суду неоціненну можливість – яку, на жаль, було втрачено – розглянути один із способів, за допомогою яких гомофобні упередження часто проявляються сьогодні, і роз’яснити підхід, який слід застосовувати у випадках, коли дискримінаційні заходи вживаються щодо конкретного контенту, а не його автора» (§ 3-4 Окремої думки). Судді продовжили, що «настав час розвинути прецедентне право Суду, включивши про-ЛГБТІ погляди як такі в сферу захисту від дискримінації. Суд має чітко визначити, що заходи, спрямовані на обмеження розповсюдження про-ЛГБТІ інформації чи ідей, становлять дискримінацію авторів чи видавців, без необхідності доводити, що сексуальна орієнтація скаржників також була фактором. Такий підхід, який відмежовує факт дискримінації від особистих характеристик заявника, повністю відповідав би духу Конвенції та її основоположним цінностям, таким як плюралізм, толерантність і широта поглядів, які є ознаками демократичного суспільства, справжнього визнання, повага до різноманітності та до всіх фактичних сімейних зв’язків» (§ 11 Окремої думки).