Нещодавно Суд прийняв рішення у двох справах щодо антикорупційної реформи в Албанії, Sevdari v. Albania та Nikëhasani v. Albania, які продовжили аргументацію ЄСПЛ у ключовій справі Xhoxhaj v. Albania, прийнятій у 2021 році. Рішення аналізують порушення права на приватне життя та права на справедливий суд в контексті звільнення з посад працівників правоохоронної та судової систем за порушення антикорупційного законодавства та позбавлення права впродовж життя займатися юридичною діяльністю.

Кожна зі справ стосувалася впровадження процесу переатестації суддів і прокурорів (Sevdari, § 5), за якою кожну із Заявниць було звільнено з посади в органах юстиції. Положення рішень детально висвітлюють позицію Суду щодо важливості та мети боротьби з корпцією як легітимного втручання у права людини.

Загальні передумови

У 2014 році було створено спеціальний парламентський комітет, який мав відповідати за реформу сектору юстиції. Згодом він затвердив звіт про оцінку системи правосуддя в Албанії. Звіт про оцінку посилався на низку опитувань громадської думки та опитувань користувачів судів, проведених у період з 2009 по 2015 рік, згідно з якими було широко поширене у суспільстві переконання, що система правосуддя страждає від корупції, неналежного зовнішнього впливу, відсутності прозорих практик, надмірної тривалості розгляду справ та невиконання остаточних судових рішень. Згідно з громадською думкою, деякі судді та прокурори були змушені платити відкати, щоб бути призначеними або переведеними на вакантні посади в столиці чи інших великих містах. Неофіційні дані свідчать про те, що цикл виплати «відкатів» – головним чином із залученням «посередника», такого як член родини, друг або адвокат – був поширеним серед основних зацікавлених сторін, таких як працівники судової міліції, прокурори та судді (Xhoxhaj, § 4).

Звіт про оцінку став наріжним каменем для розробки та прийняття стратегії реформи системи правосуддя, яка містила заходи щодо системної протидії корупції у структурах юстиції (Xhoxhaj, § 5). У результаті запропонованої Стратегії реформ у 2016 році до Конституції було внесено зміни та прийнято низку важливих законів таких як Додаток до Конституції та Акт про повторну оцінку суддів і прокурорів, інакше відомий як Закон про переатестацію (далі - Акт) (Xhoxhaj, § 6). Процесу переатестації згідно з Актом підлягали усі діючі судді та прокурори, яких перевіряли за трьома критеріями: оцінка майна, доброчесності та компетентності у професії (Xhoxhaj, § 7).

Європейська комісія підтримала реформування судової системи Албанії вказуючи, що тимчасовий характер процедури переатестації суддів та прокурорів був виправданим з огляду на сукупне виконання таких обставин: рівень корупції та політичного впливу на судову систему був надзвичайно високим, запропонований захід користувався широкою політичною та громадською підтримкою, а також наявні інструменти та механізми забезпечення доброчесності та боротьби з корупцією в суддівських установах було вичерпано (Xhoxhaj, § 271). Громадська організація Республіка критично оцінила процедуру, вказуючи на її значні недоліки, такі як залишення поза увагою політизації системи юстиції, яка була більшою проблемою, ніж корупція (Xhoxhaj, § 277).

Факти

Xhoxhaj v. Albania

Заявниця була суддею з 1995 року, у 2010 році призначена до Конституційного Суду Албанії на термін у 9 років. У 2018 році Незалежна кваліфікаційна комісія (далі - НКК) прийняла рішення про звільнення Заявниці з посади на підставі проведеної оцінки майна, що виявила невідповідності щодо джерел доходу для придбання квартири розміром 101 кв.м., квартири розміром 93 кв.м., квартири розміром 53 кв.м., квартири розміром 89.16 кв. м., набуття у власніть земельної ділянки розміром 221,9 кв.м., щодо частки у власності земельною ділянкою розміром 666 кв.м., фіктивності взяття іпотеки на 40 тисяч доларів та недоводеності джерел доходу для володіння надмірною кількістю ліквідних активів[1] (Xhoxhaj, § 22-36). Заявниця подала скаргу на 42 сторінках до Спеціальної апеляційної палати (далі – САП) на рішення НКК (Xhoxhaj, § 42).

САП дійшла висновку, що рішення НКК щодо квартири розміром 53 кв.м., земельної ділянки розміром 221,9 кв.м., іпотеки на 40 тисяч доларів були необґрунтованими, проте підтвердила висновки НКК стосовно всіх інших володінь (Xhoxhaj, § 67-81). САП визнала, що нездійснення Заявницею самовідводу від розгляду однієї з конституційних скарг не забезпечили дотримання принципу неупередженості та викликали сумніви щодо об’єктивності перевірки, внаслідок чого довіра суспільства до системи правосуддя була підірвана (Xhoxhaj, § 82-83). Таким чином, САП залишила в силі рішення НКК щодо звільнення Заявниці з посади (Xhoxhaj, § 84).

Sevdari v. Albania

У справі Sevdari Заявниця була прокурором, закріпленим за районними судами в Албанії та була членом Вищої ради прокуратури з 2003 по 2018 роки (Sevdari, § 6). У 2018 році НКК визнала Заявницю придатною для подальшої служби та декларування її доходів – правильними, проте Громадський уповноважений[2] оскаржив це рішення до САП, стверджуючи недоведеність відповідності декларацій Заявниці закону (Sevdari, § 8-9). У 2019 році рішення НКК було скасоване САП через недоведеність законності володінь Заявниці, несвоєчасності розкриття інформації та неповноти поданих у деклараціях документів щодо трьох мільйонів албанських леків, 12 тисяч євро та 20 тисяч доларів, якими володів її чоловік (Sevdari, § 13-18, 89). Щодо професійної компетенції Заявниці САП зазначила, що попри одиничний пропуск строку для оскарження вироку суду першої інстанції про зняття обвинувачень у порушенні антикорупційного законодавства з публічного службовця, це не вплинуло на загальну відповідність її професійних якостей вимогам закону (Sevdari, § 23-24). Проте САП дійшла висновку про те, що Заявниця «підірвала довіру суспільства до системи правосуддя», що стало причиною звільнення її з роботи (Sevdari, § 25, 30). Заявниця згодом отримала лінцензію у 2016 році на адвокатську діяльність, а у 2019 році почала активно практикувати її (Sevdari, § 31).

У 2020 році, один із суддів САП, який примав рішення проти Заявниці, був відсторонений від роботи через кримінальні обвинувачення у підробці документів та подання неправдивої інформації для отримання позиції в САП, провадження щодо нього ще досі тривають (Sevdari, § 32-35). Щодо неконституційності призначення парламентом цього судді також було подано конституційну скаргу іншою звільненою посадовою особою, містером Кані, щодо порушення його права на суд, створений відповідно до закону, яка була визнана неприйнятною Конституційним судом у 2020 році через оскарження дій судді ще під час триваючого розгляду справи містера Кані у САП та відстуності оскраження результатів рішення самого САП (Sevdari, § 44-45).

Nikëhasani v. Albania

У справі Nikëhasani Заявницю також було звільнено з посади прокурора через непроходження переатестації, а саме вона не змогла включити в декларацію два гаражі, довести, що позичала гроші у родичів та друзів на купівлю квартири у Тірані, та що володіла іншою демонтованою квартирою. Проте на відміну від справи Sevdari, Заявниці також було відмовлено в отриманні ліцензії на зайняття адвокатською діяльністю (Nikëhasani, § 87).

Прийнятність

Однією з найважливіших причин розгляду прийнятності скарг Заявників в усіх трьох справах у ЄСПЛ є накладення на них пожиттєвої заборони займатися юридичною діяльністю.

Суд визнав твердження Заявниці у справі Xhoxhaj про впровадження проти неї довічної заборони на здійснення юридичної діяльності необґрунтованим, адже жодне з рішень органів переатестації не містило такого виду покарання щодо неї (Xhoxhaj, § 371). Суд підкреслив, що «довічна заборона, накладена на Заявницю та інших осіб, звільнених з посади на підставі серйозних етичних порушень, не суперечить і не є непропорційною законній меті, яку переслідує держава, щоб забезпечити цілісність судової посади та громадську довіру до системи правосуддя» (Xhoxhaj, § 413).

Заявниця у справі Sevdari скаржилася, що вона не могла практикувати юриспруденцію після її звільнення з посади після переатестації і навіть попри те, щт їй надали ліцензію на адвокатську діляьність, вона могла бути її пзбавлена в будь-який момент без права на поновлення (Sevdari, § 54, 57), адже саме наслідки її звільнення з офісу після переатестації призвели до постійного страху бути позбавленою ліцензії (Sevdari, § 65). Уряд в свою чергу заявляв, що такі твердження є необгрунтованими, адже вона практикувала юриспруденцію на момент розгляду заяви Судом (Sevdari, § 53, 64). Проте Суд дійшов висновку, що одного лише страху Заявниці було недостатнім для заяви про можливе порушення Конвенції, адже органи з переатестації не виносили рішення щодо її подальшої практики як юриста і тому ця частина заяви має бути визнана неприйнятною (Sevdari, § 66-67).

У справі Nikëhasani Суд зазначив, що Заявниця не надала копій її листування із Національної палатою адвокатури. Хоча лист Президента палати від 9 листопада 2018 року містив певну інформацію про ситуацію Заявниці, але з нього не зрозуміло, чи був він офіційною відмовою у наданні ліцензії, також нею не було надано жодних доказів про спрообу оскарження такого рішення (Nikëhasani, § 90-91). Тому цю частину скарги Заявниці було визнано не прийнятною (Nikëhasani, § 92).

Право

Антикорупційне законодавство Албанії

Стаття D Додатку до Конституції Албанії передбачає, що «якщо особа, яка перевіряється, має [загальні] активи, що вдвічі перевищують вартість законних активів, особа вважається винною в дисциплінарному порушенні, якщо [він або вона] не надасть доказів протилежного» (Sevdari, § 38). Законодавтство Албанії також передбачає відповідальність за несвоєчасне подання декларацій посадовими особами, їх родичів, у вигляді звільнення з посади або відсторонення з вимогою проходження навчання (Sevdari, § 38-42).

Право на справедливий Суд

Xhoxhaj v. Albania

У справі Xhoxhaj Суд провів детальний аналіз НКК та САП на відповідність принципу «встановленого законом суду» (Xhoxhaj, § 280). Суд дійшов висновку, що обидва органи є «судами» в рамках конвенційного тлумачення (Xhoxhaj, § 288), адже вони діяли в межах положень Акту, їх рішення стосувалися фактів справи, були остаточними та могли притягати до відповідальності, учасники мали право апеляції до САП (Xhoxhaj, § 285), й обидва органи проголушувалися незалежними відповідно до Конституції Албанії (Xhoxhaj, § 287), а Заявниця не оскаржувала їх складу (Xhoxhaj, § 286).

Щодо забезпеченн принципів незмінюваності суддів та неупередженності, а також відсутності у скаладх НКК та САП предаставників судової системи Суд зазначив у відношенні до обох органів , що а) ні законодавча, ні виконавча влада не можуть вимагати відставки чи звільнення з посади членів органів переатестації (Xhoxhaj, § 298); б) той факт, що члени НКК та САП підлягають дисциплінарному провадженню та зв’язані правилами суддівської дисципліни та етики, а також можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності, сам по собі не є підставою сумніватися в їхній незалежності (Xhoxhaj, § 298, 313); в) той факт, що члени НКК не належали до чинних професійних суддів, відповідав духу та меті процесу переатестації, а саме уникнення будь-яких індивідуальних конфліктів інтересів і забезпечення довіри громадськості до процесу (Xhoxhaj, § 300, 314). Таким чином, Суд визнав обидва головні органи у забезпеченні антикорупційної реформи в Албанії є незалежними та неупередженими (Xhoxhaj, § 317).

Щодо засад справедливого судового розгляду Суд зазначив, що а) Заявниці було надано достатньо часу та доступ до усіх матеріалів справи для належної підготовки захисту (Xhoxhaj, § 332); б) з рішення САП стає очевидним, що вона розглянула підстави апеляції по пунктах і перевірила висновки щодо фактів і права, зроблені НКК, таким чином дотримуючись вимоги «повної юрисдикції» (“full jurisdiction”) в провадженні, яке розглядається нею, як автономно визначено у світлі мети Конвенції (Xhoxhaj, § 334); в) твердження Заявниці щодо позбавлення права на публічне слухання є необґрунтоваим, адже частина процесу в НКК була публічною, а САП навіть за відсутності клопотання про публічні слухання надав розгорнуті аргументи для закритого розгляду справи, й з апеляції Заявниці не випливає, що вона вимагала публічного слухання в САП (Xhoxhaj, § 336-342).

Щодо надзвичайно стислого терміну для подання документів (з грудня 2017 по березень 2018 Заявниця мала надати численні документи щодо усіх її доходів, починаючи з 1990 року) на підтвердження фінансових ресурсів Заявниці Суд наголосив, що «заявниця була поставлена у дещо складне становище щодо обґрунтування законного характеру фінансових джерел через плин часу та можливу відсутність підтверджуючих документів. Однак ця ситуація була частково спричинена тим, що сама Заявниця не розкрила відповідних активів під час їх придбання, що було набагато ближче за часом до періоду, протягом якого основні фінансові джерела були забезпечені нею та її партнером. Крім того, Суд зауважує, що стаття 32(2) Акту про переатестацію передбачає пом’якшувальні обставини, якщо особа, яка проходить перевірку, стикається з об’єктивною неможливістю подати підтверджуючі документи... У справі Заявниці органи перевірки постановили, що Заявниця не надала жодних підтверджуючих документів, які б підтверджували існування об’єктивної неможливості продемонструвати законний характер доходу її партнера з 1992 по 2000 роки» (Xhoxhaj, § 351).

Щодо перекладання тягаря доказування на Заявницю Суд не визнав це свавільним заходом у значення статті 6 Конвенції, адже це було зроблено після представлення НКК попередніх висновків у справі та надання їх Заявниці (Xhoxhaj, § 352). Таким чином, Суд дійшов висновку про відстуність порушення статті 6 Конвенції у справі.

Sevdari v. Albania

Заявниця стверджувала, що не мала жодного ефективного механізму для оскарження складу САП у процедури її переатестації, рішення САП було остаточним і лише через декілька місяців стало відомо, що двоє суддів зі складу були неправомочні на цій посаді, а один з них перебував під кримінальним провадженням про підробку документів (Sevdari, § 103). Уряд заперечував та звертався до положень Акту, які передбачали можливість для особи під переатестацією оскаржити склад суддів до іншої судової палати САП (Sevdari, § 102).

Суд погодився із доводами Уряду та зазначив, що Заявниця справді не використала жодного з доступних їх методів правового захисту її права на суд, встановлений законом, а отже ця частина скарги має бути визнана неприйнятною (Sevdari, § 109-113). Суд також не знайшов порушень щодо інших елементів права на справедливий суд, таких як незалежність членів САП, призначуваних парламентом, тягаря доказування, та часу на підготовку позиції у справі (Sevdari, § 114-132). Щодо процедури призначення членів САП, відсутність представництва діючих суддів серед її членів, на думку Суду, «беручи до уваги надзвичайний характер процедур перевірки, спрямованих саме на всіх діючих суддів і прокурорів з метою боротьби з корупцією, а також передбачені законом гарантії незалежності членів САП, не виявили відсутності незалежності з боку палати САП» (Sevdari, § 117). У справі Nikëhasani Суд визнав скаргу в частині статті 6 Конвенції неприйнятною на підставі аргументів, викладених у Sevdari та Xhoxhaj (Nikëhasani, § 58-79).

Право на приватне життя

Xhoxhaj v. Albania

Стосовно права на приватне життя в контексті спорів щодо умов праці Суд звернувся до ключової справи Великої Палати, Denisov v. Ukraine, в якій детально розглянув випадки, коли спори з роботодавцем можуть вплинути на приватне життя працівника: (i) «внутрішнє оточення»[3] (“inner circle”) заявника, (ii) можливість заявника встановити та розвивати стосунки з іншими, і (iii) соціальна та професійна репутація заявника. Проблеми приватного життя зазвичай виникають у такому спорі двома шляхами: або через причини, що лежать в основі оскаржуваних заходів (підхід, заснований на причині), або – у деяких випадках – через наслідки для приватного життя (підхід, що ґрунтується на наслідках) (Xhoxhaj, § 359). Суд наголосив, що при підході, що ґрунтується на наслідках, саме на Заявниці лежить тягар доказування, що поріг тяжкості щодо всіх вищезгаданих аспектів, які мають вирішальне значення для визнання порушення, було досягнуто. Лише надзвичайно серйозні наслідки дуже значного рівня можуть становити порушення статті 8 Конвенції у спорах, пов’язаних з роботою (Xhoxhaj, § 360).

Суд визнав, що поряд із законністю, рішення про звільнення Заявниці з посади також було необхідним у демократичному суспільстві (Xhoxhaj, § 388-393). Суд, зокрема, звернувся до самого Акту та позиції Венеціанської комісії: «Важливо зазначити, що метою Акту… є «гарантування належного функціонування верховенства права, справжньої незалежності системи правосуддя, а також відновлення суспільної довіри в установах [цієї] системи”… Венеціанська комісія також заявила, що переатестація суддів і прокурорів «була не тільки виправданою, але й необхідною для захисту [країни] від лиха корупції, яка, якщо її не вирішити, може повністю знищити судову систему» (Xhoxhaj, § 392).

Однією із завершальних думок Суду було те, що він не знаходить нічого свавільного чи явно необґрунтованого в рішеннях національних органів щодо Заявниці, адже судді за природою своєї посади «вважаються гарантами верховенства права, повинні відповідати особливо високим стандартам доброчесності у веденні своїх приватних справ поза судом – «бездоганно з точки зору розумного спостерігача» – для того, щоб підтримувати та посилювати довіру громадськості та “знову підтвердити віру людей у доброчесність судової системи”» (Xhoxhaj, § 407).

Щодо пропорційності покарання Суд зазначив, що попри відсутність ієрархії покарань і можливість лище звільнення з посади, або відсторонення з вимогою пройти навчання «у виняткових обставинах, які передували прийняттю Акту, Суд вважає сумісним з духом процесу переатестації встановлення більш обмеженого масштабу санкцій у випадку, якщо особа не відповідає одному з трьох критеріїв, викладених в Акті» (Xhoxhaj, § 412).

Sevdari v. Albania

Заявниця зазначала, що рішення про звільнення її з офісу не було здійснено на підставі закону, адже положення Акту про переатестацію викладені в таких широких термінах, що не виконують вимоги щодо передбачуваності закону. Також Заявниця зазначала, що покарання у вигляді звільнення з посади було передбачено лише у випадку перебільшенння вдвічі наявних активів стосовно легально підтверджених (Sevdari, § 70). Проте Суд зазначив, що як Акт, так і Конституція передбачали таке покарання у разі якщо майно було неправильно задекларовано, чи не були виплачені податки за нього, й тому таке покарання Заявниці було законним (Sevdari, § 75).

Проводячи подальший тест щодо втручання у право на приватне життя Заявниці Суд зазначив, що без сумніву антикорупційне законодавство Албанії мало легітимну мету із забезпечення національної безпеки, та прав і свобод інщих людей (Sevdari, § 79). Суд також зазначив, що такі заходи були необхідними у демократичному суспільстві та становили гостру соціальну проблему, адже високий рівень корупції в системі правосуддя Албанії вимагав такого екстраординарного заходу як переатестація працівників системи (Sevdari, § 83-84).

Рішення містить висновок громадської організації, яка зазначає, що наявність лише двох видів покарань за порушення Акту, а саме звільнення та зобов’язання пройти навчання, виявляють структурну недостатність пропорційності дисциплінарних санкцій (Sevdari, § 82), а сам Суд зазначив, що не може кожне незначне прушення процедури декларування та незначна розбіжність між витратними та законними майновими ресурсами має вимагати звільнення з посади, яке є настільки суворим покаранням, що має вимагати значних доказів для його застосування (Sevdari, § 85-86).

Повертаючись до аналізу ситуації Заявниці Суд зазначив, що означені САП суми коштів, які були неправильно задекларовані Заявницею та її чоловіком, слід звернути увагу на настпуне: а) три мільйони албанських леків були зароблені чоловіком Заявниці до їх одруження та до вступу її на посаду (Sevdari, § 90); б) щодо 12 тисяч євро, зароблених її чоловіком у 2003 році, Заявниця не задекларувала цю суму у її першому річному звіті на посаді прокурора (Sevdari, § 91); в) 20 тисяч доларів, зароблені її чоловіком у 2006 році, були нею задекларовані в річній декларації та у декларації щодо переатестації, проте вона не змогла показати, що з цієї суми було сплачено податки (Sevdari, § 92); г) кошти у власності подружжя, за які не було сплачено податки, становили відносно «невеликий відсоток від загальної суми доходу подружжя за період, що розглядається, і що не було виявлено жодних порушень щодо доходу подружжя з внутрішніх джерел протягом кількох років» (Sevdari, § 93); ґ) у випадку одиничного порушення щодо подання апеляції у справі про економічні злочини, на думку міжнародних експертів, навіть таке подання не «мало розумних шансів на успіх» (Sevdari, § 94). На підставі усіх сукупних факторів, Суд визнав порушення права Заявниці на приватне життя в контексті непропорційності призначеного їй покарання (Sevdari, § 96).

Поряд з присудженням матеріальної компенсації за порушення права на приватне життя Суд також зазначив, що належним виконанням цього рішення також буде повторний розгляд справи Заявниці у разі виявлення нею бажання для такого розгляду (Sevdari, § 145). При цьому Суд зазначив, що це лише індивідуальне порушення, а система переатестації працівників правоохоронної системи в Албанії відповідає положенням конвенції і тому загальні заходи щодо її реформування не потрібні (Sevdari, § 143).

Nikëhasani v. Albania

Щодо загального процесу переатестації Заявниці Суд дійшов висновку, що вона не змогла довести законності походження половини своїх статків, що стало законною підставою для застосування до неї санкції у вигляді звільне з посади (Nikëhasani, § 120-126).

Суд підкреслив, «що деякі висновки САП видаються досить жорсткими або формалізованими з огляду на переважаючі міжособистісні стосунки та ступінь неформальності операцій, який існував в Албанії на початку демократичного переходу. Це стосується, наприклад, висновків САП щодо формальностей подарунків, зроблених свекрухою Заявниці; декларації про два гаражі, приєднані до квартири в Тирані; або продаж старого авто за чотири тисячі євро. Водночас зрозуміло, що ці активи чи операції стосуються досить невеликих сум як в абсолютному, так і у відносному вираженні. Таким чином, вони не можуть поставити під сумнів першочергові висновки САП щодо більш серйозних порушень або відсутності обґрунтувань щодо деяких із найбільших активів Заявниці та її сім’ї, таких як невиправдані суми особистих заощаджень за 2007-11 рр., ненадання підтвердження права власності або іншу дійсну документацію на знесену квартиру в Леже, а також немалу позику в розмірі 12 000 євро від друга» (Nikëhasani, § 123).

Щодо диспропорційності призначеного покарання Суд знову наголосив, що «процедури перевірки є sui generis за своєю природою, незважаючи на схожість, яку вони, здається, мають зі звичайними дисциплінарними процедурами. Вони були запроваджені у відповідь на сприйняту поширену присутність корупції в системі правосуддя, щоб позбавити її від корумпованих елементів і зберегти здорову частину системи… беручи до уваги виняткові обставини, які передували введенню в дію Акту про переатестацію, більш обмежений масштаб санкцій відповідає духу процесу переатестації...» (Nikëhasani, § 126).

Суд дійшов висновку про відсутність порушення статті 8 Конвенції та наголосив, що конвенційний захист права на приватне життя не може бути підставою для скарги на втрату репутації, яка є передбачуваним наслідком власних дій (Nikëhasani, § 128).

Окрема розбіжна думка судді Serghides

Щодо усіх трьох рішень суддя Serghides проголосив окрему розбіжну думку, усі їх положення вкладені у справі Xhoxhaj. Суддя не погоджувався з невизнанням порушення статті 6 Конвенції (Окрема думка в Xhoxhaj, § 2). На думку судді, НКК не могло розглядатися як «встановлений законом суд» (Окрема думка в Sevdari, § 4-6). Адже НКК додатково до вирішення справи по сутті також мало повноваженн проводити попереднє адміністративне розслідування, формування та подання обвинувачення, прийняття попередніх висновків, а також передавати Заявниці тяягар доведення (Окрема думка в Xhoxhaj, § 6).

Суддя зауважив, «що ці інші функції, особливо порушення адміністративного провадження, за своєю природою не можуть зробити орган незалежним і неупередженим «судом, встановленим законом» у значенні статті 6, якщо він також слухає та вирішує справу, з такими грандіозними повноваженнями, які можуть бути руйнівними для кар’єри та особистого життя судді» (Окрема думка в Xhoxhaj, § 6). Суддя продовжив, що a) вимоги незалежності та неупередженості є необхідними компонентами вимоги щодо «суду, створеного законом»; б) що зазначений принцип буде підірваний, якщо вимога щодо «суду, створеного законом» буде тлумачитися та застосовуватися таким чином, щоб охоплювати: (i) орган, який інституційно приречений не бути незалежним і неупередженим через факт накопичення в межах своєї компетенції, крім судових функцій, інших функцій, несумісних з першими; та (ii) апеляційна палата в системі права, спеціально призначена для вирішення «апеляцій», що надходять від судового органу, якому бракує інституційної незалежності та неупередженості (Окрема думка в Xhoxhaj, § 20), адже «це було б оксюмороном, і, звичайно, це не було б роллю апеляційного суду - діяти як суд першої та другої інстанції одночасно – незалежно від будь-яких широких повноважень чи повної юрисдикції, яку він може мати відповідно до закону» (Окрема думка в Xhoxhaj, § 14).

Суддя Serghides також вважав, що було порушено право на приватне життя Заявниці, адже звільнення з посади було «катастрофічними для професійного життя Заявниці з серйозними наслідками також для її приватного життя» (Окрема думка в Xhoxhaj, § 28) й система переатестації «зазнала інституційного та фундаментального краху, як зазначено вище, і яка призвела до припинення професійної кар’єри високопоставленого та досвідченого судді, не може розглядатися як така, що відповідає стандартам Конвенції» (Окрема думка в Xhoxhaj, § 18). Суддя Dedov також став на захист позиції Заявниці, вказуючи, що вона є «одним із найкваліфікованіших спеціалістів країни» (Окрема думка судді Дєдова в Xhoxhaj, § 3) та стосовно Заявниці було порушено засаду визначеності, адже вона та її партнер мали надати документи, які підтверджують їх доходи за більше ніж 20 років життя (Окрема думка судді Дєдова в Xhoxhaj, § 8).

Підсумовуючи, Суд визнав припустимість і легітимність відсутності дифернеціації покарань за корупційні порушення та можливість притягнення до відповідальності посадової особи в усіх випадках, коли суми фактичних статків перевищують вдвічі законні володіння, в не залежності від розміру таких сум. Також суд неодноразово наголосив на виключності антикорупційних положень та їх відмінності від звичайних дисциплінарних чи адміністартивних проваджень, що дає можливість запроваджувати більш суворі заходи стосовно Заявників.

[1] Для цілей цього рішення «ліквідні активи» означають (A) залишок грошових заощаджень на кінець певного календарного року, як визначено перевірочними органами, який має дорівнювати (B) залишок балансу заявниці та її партнера за попередній календарний рік, плюс (C) річний дохід заявниці та її партнера, отриманий протягом звітного календарного року, як підтверджено юридичними/офіційними документами, мінус (D) будь-які витрати (включаючи, але не обмежуючись, витрати на проживання, витрати на відрядження, погашення іпотеки). Будь-які розбіжності, де (A) вище, ніж (B + C – D), призведуть до виникнення невиправданих ліквідних активів, які не підтверджуються грошовим потоком, визначеним з документів у матеріалах справи.

[2] Громадські уповноважені представляють інтереси суспільства в процесі переатестації суддів і прокурорів через реалізацію права на оскарження рішень Незалежної кваліфікаційної комісії: http://ikp.al/en/home-page-2/.

[3] «Внутрішнє оточення» - простір, у якому людина може жити власним особистим життям на свій розсуд і повністю виключити з нього зовнішній світ, який не входить у це коло (Denisov, § 96).

поширити інформацію