MENU


Тамара Горбачевська

Виборці-представники національних меншин в Угорщині: право на вільні вибори

Ключові слова: Право на вільні вибори право голосувати і бути обраним права нацменшин заборона дискримінації
Номер справи: 49636/14 65678/14
Дата: 10/11/2022
Судовий орган: ЄСПЛ
Страна: Угорщина

У справі Bakirdzi and E.C. v. Hungary Суд здійснив аналіз правил участі у виборах національних меншин Угорщини, а саме питань свободи вибору політичних кандидатів, таємності голосування та дискримінації у доступі до загальної системи голосування.

Факти

Справа виникла щодо двох Заявників вірменської та грецької національностей, які були зареєстровані в списках виборців-представників національних меншин (§ 4 Рішення). Окремі списки кандидатів від нацменшин передбачені Актом про права національностей Угорщини, положення якого випливають з Основного Закону держави. Згідно з Актом члени нацменшини можуть реєструватися у списках виборців-представників нацменшини на основі самоідентифікації.

Позиція Заявників

Питання, яке оскаржували Заявники, полягало у тому, що за цим законодавством особа, яка зареєструвалася як виборець нацменшини, не може голосувати за загальний список партії, що передбачено для виборців загальних списків (§ 6 Рішення). На думку Заявників, стосовно виборців нацменшин здійснювалося відмінне ставлення ніж до виборців загальної системи, яке унеможливлювало їх ефективну участь у житті держави (§ 36, 38 Рішення). Вони зазначили, що при сучасній кількості виборців, зареєстрованих як представників нацменшин, «національним меншинам було неможливо отримати місце в парламенті» (§ 35 Рішення). В 2014 році ніхто з нацменшин не досягнув мінімального порогу голосів, який би дозволив їм зайняти місце в парламенті (§ 12 Рішення). Заявники також стверджували, що результатом обмеження можливості голосування лише за закритий список нацменшини їх право на таємницю голосування було порушено, адже «після того, як їх ідентифікували як виборців національних меншин, усім одразу стало відомо, як вони голосували» (§ 37 Рішення).

Позиція Уряду

Уряд надав три арґументи, чому система закритих списків нацменшин не порушувала права на вільні вибори:  а) регулювання місць нацменшин в парламенті є позитивною дискримінацією, яка спрямована на посилення політичної репрезентативності нацменшин (§ 39 Рішення); б) принцип рівного виборчого права буде порушено у випадку подвійного голосування виборцями-представниками нацменшин, як за закриті списки їх спільноти, так і за загальні списки, що становитиме множинне голосування деякими виборцями (§ 40 Рішення); в) реєстрація в якості виборця-представника нацменшини є вільним вибором особи, що може бути змінена без перешкод (§ 41 Рішення).

Позиція Суду

Суд зазначив, що завданням у справі є визначити, чи правила голосування покликані виключити певну особу чи групу населення з участі у політичному житті суспільства, й чи розбіжності окремої виборчої системи є свавільними або образливими (§ 45 Рішення). У справі Заявників «преференційний поріг був частиною системи, за якою кандидати від національних меншин могли набрати необхідну кількість голосів лише з бюлетенів виборців національних меншин, які належали до тієї ж меншини, що й вони…. інші члени виборчого корпусу могли вільно об’єднуватися з будь-якими іншими однодумцями для просування політичних переконань» (§ 55 Рішення). Суд продовжив, що «право голосу охоплює можливість для виборців обирати кандидатів або партійні списки, які найкраще відображають їхні політичні погляди, а виборчі правила не повинні вимагати від виборців підтримувати політичні позиції, з якими вони не погоджуються… Той факт, що виборці національних меншин могли віддати свої голоси лише за кандидатів, зафіксованих у списках національних меншин, незалежно від їхніх політичних поглядів, відрізняє нинішню ситуацію від виборчих систем із закритими списками…Заявники, як виборці національних меншин, не могли виражати свої політичні погляди…, а лише проявити той факт, що вони прагнули бути представленими в процесі прийняття політичних рішень як члени групи національної меншини» (§ 63-65 Рішення).

Щодо таємниці голосування Суд зазначив, що право на повну таємність не було доступне для виборців нацменшин, адже «як виборці певної нацменшини, вони мають лише один вибір, і на практиці їм буде наданий бюлетень із кандидатами зі списку національної меншини, замість того, щоб бюлетень пропонував вибір між різними кандидатами від політичних партії. Таким чином, усі присутні на виборчій дільниці у відповідний час, особливо члени відповідних виборчих комісій, дізнаються, що виборець віддав голос за кандидатів зі списку національних меншин» (§ 70 Рішення). Суд визнав порушення статті 3 Протоколу 1 Конвенції щодо обмеження права на вільні вибори через те, що «заявники були суттєво обмежені у своєму виборчому виборі з очевидною ймовірністю того, що їхні виборчі уподобання будуть виявлені, і що система надала їм нерівну вагу через їхній статус виборців національної меншини» (§ 72 Рішення).

Окрема думка суддів

Окрема збіжна думка суддів Bošnjak та Derenčinović подає цікаву точку зору щодо свободи Заявників у рішенні про реєстрацію як виборців-представників нацменшини, а також щодо забезпечення репрезентативності меншин в парламенті. Судді підкреслили, що «дійсно, нинішня система не гарантує політичного представництва меншин у вигляді місць у парламенті. Однак це не є вимогою відповідних міжнародних стандартів, у тому числі Рамкової Конвенції. Натомість вимогою є просто сприяння ефективній участі представників національних меншин у державних справах (стаття 15)» (§ 7 Окремої думки).

Щодо «втрачених голосів» судді зазначили, що якщо Заявники думають, що голосування за лист меншини буде втратою їх голосу, «вони завжди можуть обрати партійний список» й що «втрачені голоси» – це неуникна реальність будь-якої виборчої системи (§ 8 Окремої думки). Погоджуючись в загальному з Рішенням про визнання порушення права на вільні вибори в контексті відсутності «вибору у членів національних меншин, коли вони вирішують голосувати за список меншини (оскільки вони можуть віддати свій голос лише за кандидата(ів) своєї відповідної національної меншини, а не за інший список(и))» та таємниці їхнього голосування, Суд зазначив, що «частина міркувань, яка стосується питань виборчих порогів та «втрачених голосів»… видається досить надуманою та… не дуже необхідною в контексті цієї справи» (§ 9 Окремої думки). Судді в цілому підтримали Рішення щодо визнання дискримінаційності виборчої системи в Угорщині, адже «не було жодних обґрунтованих причин відрізняти становище виборців національних меншин (відсутність вибору, таємність голосування) від становища виборців загалом», проте зазначили, що Суд не провів навіть елементарного аналізу щодо відмінності у ставленні до різних груп населення, що «робить дуже важким для розуміння, як фундаментальні гарантії проти дискримінації в контексті виборів були застосовані в цьому випадку» (§ 10 Окремої думки).

поширити інформацію