Справа стосується ймовірної нездатності ісландської влади провести ефективне розслідування скарг Заявниці на домашнє насильство, а також заяв про дискримінацію за ознакою статі під час розгляду таких справ. Заявниця скаржилася відповідно до статей 3 та 8 Конвенції, розглянутих окремо та у поєднанні зі статтею 14.

Заява стосується відхилення Верховним адміністративним судом апеляційної скарги Заявника з питань права, пов'язаної з позовом про компенсацію за позбавлення його майна, через недотримання вимог щодо прийнятності.

Заява стосується покарання Заявника у вигляді позбавлення волі, яке в результаті касаційної скарги, поданої Міністром юстиції/Генеральним прокурором, було збільшено після того, як він відбув більше половини початкового терміну покарання та вже був умовно-достроково звільнений з вʼязниці.

Справа стосується, здебільшого, скарг Заявників на порушення Конституційним Судом їхнього права на неупереджений суд (розглядаються аспекти обʼєктивно обґрунтованих побоювань щодо неупередженості суддів та структурних недоліків, повʼязаних зі своєчасним заповненням вакансій у складі Суду).

Заява стосується примусового утримання та лікування 83-річної жінки з деменцією протягом шести днів у психіатричній лікарні. Вона порушує питання за статтею 5 Конвенції.

Ця справа стосується негайного тимчасового влаштування сина Заявників, М., під опіку у 2017 році та відсутності регулярного контакту між Заявниками та М. після цього, а також тривалості провадження щодо позбавлення Заявників батьківських прав щодо М.

Заява стосується кримінального засудження Заявниці, яке ґрунтується головним чином на змісті її спілкування електронною поштою з іншим засудженим, які поліція отримала після судового ордеру, виданого відповідно до положення, яке стосується даних про телекомунікаційний трафік, що, на думку Заявниці, не передбачало жодної правової підстави для втручання, про яке йде мова (пункт 1 статті 6 та стаття 8 Конвенції).

Справа стосується накладення штрафу на Заявника, адвоката, за неповагу до суду. Заявник скаржиться на порушення його права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Справа стосується законності тримання Заявника під вартою як шукача притулку з міркувань національної безпеки (п. 1 ст. 5) та відсутності «швидкого» внутрішнього провадження (п. 4 ст. 5).

Заява стосується розкриття поліцією у 2011 та 2012 роках, у контексті розширеної перевірки при прийнятті на роботи, інформації про те, що Заявника було звинувачено у зґвалтуванні та згодом виправдано у суді, а також опису обставин ймовірного правопорушення.