Заява стосується свободи вираження поглядів Заявниці відповідно до статті 10 та її права на доступ до суду відповідно до статті 6 Конвенції.

Заяви стосуються переважно різних повідомлень між Заявниками, які були адвокатами з кримінального захисту, та їхнім клієнтом. Ці повідомлення були вилучені з електронних пристроїв клієнта та додані до його кримінальної справи. Заявники посилалися на статті 6, 8 та 13 Конвенції.

Справа стосується, відповідно до статті 8 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1, будівництва будівлі в такій безпосередній близькості до квартири Заявниці, що їй бракує природного освітлення, вентиляції та прямих сонячних променів. Будівництво нової будівлі також призвело до значного зниження ринкової вартості квартири Заявниці.

Cправа стосується права Заявника на свободу вираження поглядів у судовому провадженні відповідно до статті 10 Конвенції.

Справа стосується скарги на нездатність національних органів влади ефективно виконувати свої позитивні зобов'язання згідно зі статтями 3 та 8 Конвенції щодо розслідування та судового переслідування скарг Заявниці про зґвалтування. Вона також стосується твердження Заявниці про те, що вона зазнала дискримінації за ознакою статі, що суперечить статті 14 Конвенції, що розглядається разом зі статтями 3 та 8 Конвенції.

Посилаючись на статті 3 та 5 Конвенції, Заявник скаржився на те, що йому було проведено медичне втручання проти його волі та що його було поміщено до лікарні без будь-якого дозволу.

Заявниця скаржилася, що вона зазнала дискримінації під час двох конкурсів на посади судді через свою роль в організації «Єдність суддів Грузії» та свою критичну позицію щодо Вищої ради юстиції та її політики щодо судової влади. Вона посилалася на статті 10 та 11 Конвенції у поєднанні зі статтею 14, а також на статтю 1 Протоколу № 12 до Конвенції.

Заявник та його брат, обидва громадяни Афганістану, подали клопотання про надання притулку у Швеції. Після того, як їхні прохання про надання притулку були відхилені, брат Заявника, який мав порушення зору та проблеми з психічним здоров'ям, скоїв самогубство. Заявник скаржився, що шведська влада не виконала свого зобов'язання захищати життя його брата, як того вимагає стаття 2 Конвенції, не вживши заходів для запобігання самогубству його брата.

Справа стосується ймовірної нездатності ісландської влади провести ефективне розслідування скарг Заявниці на домашнє насильство, а також заяв про дискримінацію за ознакою статі під час розгляду таких справ. Заявниця скаржилася відповідно до статей 3 та 8 Конвенції, розглянутих окремо та у поєднанні зі статтею 14.

Заява стосується відхилення Верховним адміністративним судом апеляційної скарги Заявника з питань права, пов'язаної з позовом про компенсацію за позбавлення його майна, через недотримання вимог щодо прийнятності.