Заява стосується примусового утримання та лікування 83-річної жінки з деменцією протягом шести днів у психіатричній лікарні. Вона порушує питання за статтею 5 Конвенції.

Ця справа стосується негайного тимчасового влаштування сина Заявників, М., під опіку у 2017 році та відсутності регулярного контакту між Заявниками та М. після цього, а також тривалості провадження щодо позбавлення Заявників батьківських прав щодо М.

Заява стосується кримінального засудження Заявниці, яке ґрунтується головним чином на змісті її спілкування електронною поштою з іншим засудженим, які поліція отримала після судового ордеру, виданого відповідно до положення, яке стосується даних про телекомунікаційний трафік, що, на думку Заявниці, не передбачало жодної правової підстави для втручання, про яке йде мова (пункт 1 статті 6 та стаття 8 Конвенції).

Справа стосується накладення штрафу на Заявника, адвоката, за неповагу до суду. Заявник скаржиться на порушення його права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Справа стосується законності тримання Заявника під вартою як шукача притулку з міркувань національної безпеки (п. 1 ст. 5) та відсутності «швидкого» внутрішнього провадження (п. 4 ст. 5).

Заява стосується розкриття поліцією у 2011 та 2012 роках, у контексті розширеної перевірки при прийнятті на роботи, інформації про те, що Заявника було звинувачено у зґвалтуванні та згодом виправдано у суді, а також опису обставин ймовірного правопорушення.

Справа стосується обшуків нотаріальної контори Заявника та нежитлових приміщень, а також вилучення електронних пристроїв, що належать йому, що здійснювалися на підставі ордерів на обшук, виданих слідчим та затверджених прокурором. Заявник посилався на статті 8 та 13 Конвенції.

Заява стосується вимоги проведення операції зі зміни статі як законодавчої умови для зміни персонального числового коду, що позначає гендер, та відмови органів влади задовольнити прохання Заявника про таку зміну на тій підставі, що він не переніс цю операцію. Вона порушує питання за статтею 8 Конвенції.

Справа стосувалася ненадання відповіді на журналістський запит стосовно причин винесення виправдувального вироку колишньому Міністру у засекреченій справі (стаття 10) та відсутності ефективного засобу правового захисту (стаття 13).

У цій справі Заявник стверджував, що його було незаконно затримано за відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину (ч. 1 ст. 5); що національні суди не обґрунтували його досудове утримання під вартою (ч. 3 ст. 5); та що заява правоохоронних органів порушила його право на презумпцію невинуватості (ч. 2 ст. 6). Також Заявник підняв питання про порушення ст. 18 у поєднанні зі ст. 5 Конвенції.